"НАСТІЛЬНИЙ ТЕНІС". Ч 2. Основи техніки гри
3. ОСНОВИ ТЕХНІКИ ГРИ
3.1 СПОСОБИ ТРИМАННЯ РАКЕТКИ
Історія настільного тенісу багата на види хваток ракетки, проте останні дві-три декади характеризуються двома основними – європейською та хваткою перо. Тенденція збільшення кількості азіатських гравців, котрі використовують європейський спосіб тримання, свідчить про більшу її зручність, хоча олімпійський чемпіон 2008 року Ма Лінь використовує хватку перо, а чемпіон світу 2011 р. та переможець Олімпіади2012 Жан Зіке – європейську. В жіночому настільному тенісі такої розбіжності у способах тримання не існує, адже хватка перо передбачає значно більший обсяг фізичної роботи, що ускладнює гру слабкої половини людства.
Під час використання європейської хватки лопать ракетки стискається між вказівним і великими пальцями, тоді як інші пальці обхоплюють її ручку. Великий палець своєю верхньою частиною лежить на ігровій поверхні основи (форхенд боку), а вказівний уздовж нижнього краю накладки на протилежному боці лопаті (бекхенд боку). Середній палець, безіменний та мізинець обхоплюють ручку, причому середній палець подушечкою торкається долоні.
Хватка перо різниться двома підвидами – китайським та японським.
Китайським підвидом ракетку утримують в трьох точках. Великий і вказівний пальці, наче широкий пінцет, обхоплюють ручку, причому вказівний палець зігнутий у бік великого. Третя точка, за яку утримуєть ракетку, розташована на зворотньому боці лопаті: там ракетку притискає середній палець, коли безіменний палець і мізинець притиснуті до середнього і не торкаються поверхні ракетки.
Японський підвид передбачає утримання ракетки «кільцем» – подушечка великого пальця торкається подушечки вказівного. З тильного боку подушечки трьох інших пальців упираються один за одним у лопать ракетки.
3.2 ОСНОВНА СТІЙКА
Кожен удар у настільному тенісі відбувається з прийнятого вихідного положення. Чекаючи м'яч, гравець не знає, як буде його приймати, тому перебуває в основній стійці. Вона є зручною для початку руху до м'яча та виходу в необхідне положення для нанесення конкретного удару.
В основній стійці ноги розташовані на ширині плечей чи ширше, коліна дещо зігнуті. Верхня частина тулуба трохи нахилена вперед, голова і шия направлені вперед. Рука з ракеткою зігнута в лікті приблизно на 90°. Передпліччя ігрової руки направлено в бік стола і перебуває у нейтральному положенні між закритою і відкритою позицією, основна вага тіла перенесена на передню частину стопи. Лікоть ігрової руки розташований приблизно на відстані стиснутого кулака від тіла. Дистанція спортсмена від стола контролюється кистю ігрової руки, витягнутої до столу. Вільна рука зігнута в лікті під кутом 90° і не напружена
Більш широка стійка підвищує стійкість гравця, проте ускладнює початок руху в будь-якому напрямку. Вузьку стійку частіше використовують для швидкої гри біля столу. Захисникам властиво бути у широкій стійці, що збільшує можливості відбивання м’ячів атакуючих суперників.
Вага тіла спортсмена в стійці направлена на передньо-внутрішню частину ступні. Нахилений корпус вперед, зігнуті та дещо зведені до середини коліна дозволять виконати умови еталонної стійки.
Спортсмен, що чекає м'яч, не повинен напружуватись, але при цьому повинен бути готовим миттєво зреагувати на ігрову ситуацію.
3.3 ТЕХНІКА УДАРУ ТА ЙОГО РІЗНОВИДИ
Гра в настільний теніс побудована на ударах, різноманітних щодо обертання, напрямку та сили виконання, моменту виконання технічної дії, швидкості польоту м’яча, місцю виконання технічної дії, висоті й довжині траєкторії польоту м’яча. Для кращого розуміння комплексу ударів їх можна поділити на дві великі групи – форхенд (удар справа) та бекхенд (удар зліва) удари. Вони бувають атакуючими, захисними та комбінованими. До групи комбінованих ударів слід зачислити блок, оскільки він може бути як активним, так і пасивним, та зрізку, яка залежно від задуму гравця буває атакуючою і захисною. Оскільки наука гри в настільний теніс полягає в обертанні м’яча, то всі технічні прийоми поділяються на: ті, котрі не надають м’ячу обертання, і ті, котрі надають верхнього чи нижнього обертання. Верхні та нижні обертання можуть бути боковими (лівими, правими).
До першої групи технічних прийомів зараховують: поштовх – удар по центру м’яча (плоский удар), відкидку – удар відкритою ракеткою, короткий поштовх та блок.
Удари з верхнім обертанням поділяються на: топ-спін – технічний прийом, що надає м’ячу сильного верхнього обертання; топс-удар – швидкий завершальний топ-спін; фальшивий топ-спін – зовнішня схожість до топ-спіну супроводжується невеликими обертами м’яча; накат – прийом, при якому обертання збігається зі швидкістю; завершальний удар – жорсткий накат; контрнакат – контрудар; свічка (висока траєкторія польоту м’яча) та удар по свічці; скидка – легкий кистьовий накат, удар чи топ-спін.
Технічні прийоми з нижнім обертанням поділяються на: підрізку, запил, зрізку та вкорочувальний удар. Запил використовують спортсмени для надання м’ячу сильного нижнього обертання, а зрізку ідентифікують як підрізку над столом.
Техніку виконання будь-якого удару можна розглядати пофазово. Замах – відведення руки, удар, завершення удару та повернення ракетки у вихідне положення.
Щоб добитись оптимального контакту ракетки з м’ячем, гравець повинен вдарити по мячу, тримаючи ракетку під визначеним кутом, здійснити потрібний замах, направити по необхідній траєкторії з певною швидкістю. Крім цього, момент торкання збігається з конкретним відрізком траєкторії польоту м’яча та руху ракетки.
Ситуація, коли «спортсмен б'є по м’ячу», а не «м’яч зустрічає ракетку на шляху польоту», є оптимальним для точності здійснення удару. Мяч повинен попасти у верхню частину лопаті ракетки ближче до центру, що визначається як «зона стабільного відскоку».
Виконання будь-якого з описаних ударів супроводжується правильним положенням ніг, рук і тіла.
Оскільки технічних прийомів у настільному тенісі величезна кількість, слід виокремити найнеобхідніші, котрі є основою гри у наш час та базовими для вивчення й удосконалення впродовж усіх етапів підготовки. Такими є топ-спін та підрізка.
Форхенд топ-спін передбачає позицію гравця по діагоналі до кінцевої лінії стола, корпус повернуто вправо під кутом близько 45°. Права нога поставлена назад, ліва стоїть блище до столу (для гравця шульги позиція дзеркальна).
Виконуючи замах, гравець зміщує праве плече і корпус назад і вниз. Корпус повертається вправо услід за плечима, права нога згинається в коліні. Вільна рука зігнута і рухається за корпусом. Вага тіла припадає на праву ногу. Ігрова рука випрямлена чи дещо зігнута (кут не менше 120°), кисть з ракеткою розташована на рівні коліна, форхенд сторона ракетки направлена вниз.
Гравець починає ударну рухову дію з незначного випрямлення правої ноги. Водночас корпус і плечі повертаються вліво, причому корпус починає випрямлятись. Ігрова рука під час руху згинається в лікті, завдяки чому ракетка отримує додаткове прискорення в напрямку удару. Ракетка рухається в діагональному напрямку вверх і вперед. Причому рух вверх обмежений і залежить від виду топ-спіну. Під час виконання топ-спіну все тіло функціонує як пружина, що випрямляється. При цьому сила і швидкість повинні поєднуватись із правильністю контакту м’яча з ракеткою. Ланцюг рухової дії починається з ніг, потім випрямляється корпус, повертається плечовий пояс, плече, передпліччя і насамкінець в дію вступає кисть.
Форхенд топ-спін слід виконувати у вищій точці відскоку м’яча. Це найзручніший момент зіткнення ракетки з м'ячем, принаймі на початковому етапі розучування техніки удару. Коли виконувати швидкий топ-спін, торкання відбувається на зльоті м’яча, а при грі топ-спін проти топ-спіну, виконанні потужного топ-спіну з великим замахом чи після підрізки, торкання відбувається після проходження м’ячем верхньої точки.
Рухова дія закінчується поворотом корпусу вліво, рука досягає рівня чола, вага тіла переноситься на ліву ногу. У завершальній фазі удару тіло не повинно повністю випрямлятись чи відхилятись назад, ліва нога також не зміщається назад. Ракетка не зупиняється на рівні голови, тіло плавно повертається у вихідне положення.
Бекхенд топ-спін виконується з дотриманням таких основних принципів. Гравець, котрий грає правою рукою, стоїть по діагоналі до кінцевої лінії стола; коліна дещо зігнуті; вага тіла розподілена на дві ноги; права нога розміщена спереду, а ліва – позаду, тобто таким чином, щоб кут між уявною лінією, яка об'єднує стопи, і кінцева лінія столу становили приблизно 45°. Гравці, котрі будують свою гру в основному на форхенд топ-спінах, можуть використовувати стійку з кутом, меншим 45°, аж до положення, коли стопи паралельні кінцевій лінії стола. Перевага такої стійки в тому, що з неї можна використати як топ-спін зліва, так і справа, і при цьому якість двох ударів несильно погіршиться.
Гравець повертає корпус вліво, праве плече йде вперед, рука зігнута в лікті під кутом менше 120° і опущена. Ракетка перебуває в закритому положенні – лопать вниз. Лікоть не напружений і не торкається корпуса; ноги зігнуті в колінах.
Удар відбувається завдяки рухові плеча, передпліччя та кисті. Під час удару ракетка йде вгору і вперед, а імпульс, що передається м'ячу, залежить як від руху кисті, так і від роботи плеча та передпліччя. В процесі виконання бекхенд топ-спіна кисть випрямляється, додаючи м'ячу додаткової швидкості й обертання.
Верхня точка відскоку м'яча є найбільш оптимальною для здійснення бекхенд топ-спіну, проте в практиці залежно від ситуації гравець може вдарити як по м'ячу, що опускається, так і на зльоті.
На завершальній фазі удару ігрова рука випрямляється, ракетка піднімається приблизно до рівня голови і розміщена вона перед корпусом гравця. Після цього гравець повертається у вихідне положення.
Підрізкою називають захисний удар проти атаки суперника. Крім цього, підрізкою називають відповідь на удар, коли суперник не атакує, а сам здійснює удар з нижнім обертанням. Мета підрізки – пом'якшити удар суперника і завадити подальшій атаці завдяки наданню м'ячу нижнього обертання.
Виконуючи бекхенд підрізку, гравець розташовується по діагоналі до стола, ліва нога позаду; кут між лінією, що з'єднує стопи, і кінцевою лінією стола не перевищує 45°. У вихідному положенні гравець розміщений на відстані приблизно метра від столу.
Під час замаху гравець нахилений вперед, його праве плече також висунуте вперед, ігрова рука зігнута в лікті, розслаблена і розташована перед корпусом. Лікоть відповідає рівневі пояса, а ракетка перебуває на рівні плечей або голови.
Удар відбувається завдяки рухові передпліччя та додаткового імпульсу, що йде від кисті. Плече не бере участі у виконанні підрізки, проте гравець підсилює удар, зміщаючи вперед верхню частину корпуса і переносячи вагу тіла з лівої ноги на праву. Загальна траєкторія удару направлена зверху вниз та одночасно вперед, вправо. Чим більше верхнього обертання, тим істотніше зміщення ракетки вниз, відповідно чим менше обертання, тим істотніше зміщення ракетки вперед.
Момент удару відповідає верхній точці відскоку м'яча від стола чи трохи пізніше. Ракетка б'є по нижній частині м'яча. В кінці удару ігрова рука випрямляється; ракетка у відкритому положенні; корпус гравця рухається в напрямку удару. Кисть з ракеткою не зупиняється, а робить свого роду петлю для повернення у вихідне положення
На початковому етапі навчання гри в настільний теніс всі гравці оволодівають технікою виконання бекхенд зрізки, і тільки ті, хто вибирає захисний стиль, у подальшому тренують бекхенд підрізку.
Виконуючи форхенд підрізку, гравець розміщується по діагоналі до стола, ліва нога спереду; права відведена назад, кут між уявною лінією, що з'єднує стопи, і кінцевою лінією стола не перевищує 45°.
Ігрова рухова дія починається з піднімання ракетки до рівня плечей чи голови, лопать ракетки є в нейтральному чи у дещо відкритому положенні. Праве плече гравця відведене назад, тоді як ліве – зміщене вперед; лікоть ігрової руки зігнутий і піднятий, але при цьому передпліччя і кисть ігрової руки з ракеткою підняті ще вище. Ліктьовий суглоб повинен зберігати рухливість і не притискатись до корпуса.
Ракетка рухається в напрямку зверху вниз і одночасно вперед. Рух під час підрізки здійснюється завдяки розгинанню руки в ліктьовому суглобі. Під час удару корпус і праве плече спортсмена зміщаються вперед і одночасно вниз, ніби повторюючи траєкторію руху ракетки. Наближаючись до точки торкання з м'ячем, ракетка трохи відкривається щодо вихідного положення; удар здійснюється по нижній частині м'яча
Удар по м'ячу відбувається у вищій точці траєкторії його польоту після відскоку від стола. Під час початкового навчання техніки виконання форхенд підрізки, коли гравець не може завжди точно обрати ударну позицію, можливе торкання м'яча в момент його падіння, але бажано, щоб це було не нижче рівня столу. Удар здійснюється збоку від корпусу.
Ігрова рука ніби проводить м'яч, продовжуючи рух вниз, вперед; ракетка набирає відкритого положення. Рука з ракеткою випрямляється, і рухова дія завершується плавною петлею через верх, після чого ракетка повертається у вихідне положення для виконання нового удару.
Подача. Подача – єдиний удар, під час виконання якого гравець повинен спочатку послати м'яч на свою половину столу. В усіх інших випадах удар здійснюється так, аби м'яч зразу попадав на сторону суперника. Крім цього, на виконання цього удару суперник не може впливати.
У сучасному настільному тенісі подача є першим ударом, що забезпечує початок атаки. Навіть гравці захисного стилю часто використовують подачу для можливої неочікуваної атаки.
Подача є дуже індивідуальним видом удару, проте всі види можна об'єднати за такими категоріями:
1. Щодо виду обертання;
2. Дальності подачі;
3. Точці відскоку від столу;
4. Форхенд чи бекхенд;
5. Щодо способу підкидання мяча;
6. Щодо загального стилю виконання подачі.
Подача з нижнім обертанням використовується переважно для того, щоб не дати можливості суперникові здійснювати атаку, тому й по довжині вона найчастіше буває короткою.
Подача з верхнім обертанням буває двох видів – довга швидка (неочікувана для суперника) та коротка. Остання змушує гравця навпроти виконувати атакуючі дії й підготуватись до власних атакуючих дій.
Подача з боковим обертанням в «чистому вигляді» практично не зустрічаються. Бокове обертання супроводжується зазвичай верхнім або нижнім.
Подача без обертання, чи «плоска» подача, в сучасному настільному тенісі використовується здебільшого з метою здивувати суперника або ввести в оману. Проте небезпека полягає у здогадці суперника про такий вид подачі і останній зможе провести успішну атаку.
По довжині подачу розрізняють: коротку, середню та довгу. Особливість середньої подачі полягає у важкості прийняття оптимального рішення подальшої дії. Часто гравець думає: подача буде зручною для атаки, проте в останній момент помітно, що м'яч не вилітає за межі столу, а це змушує змінювати заплановані активні дії приймаючого.
Напрям подачі буває: в ліву половину столу, праву чи близько до центру. Відповідно гравець, що подає, планує, якою стороною буде прийматись здійснена подача.
Сучасний настільний теніс представлений переважно форхенд подачами. В рідших випадках використовується бекхенд подача. Представниками світового рівня бекхенд подачі є хорват Пріморац та німець Д. Овчаров (виходець з України).
Більшість гравців подає з лівого кута стола з метою продовження розіграшу форхенд стороною, проте частішають випадки здійснення подач із центру чи з правого кута стола з метою використання натренованих тактично успішних схем.
Буває виконання подачі з низьким та високим підкиданням м'яча. Високе підкидання м'яча (1,5 – 2 м) сприяє розвиткові швидкості під час його падіння та впливає на збільшення обертання.
Щодо стилю виконання подачі ділять на прості й складні. Прості виконують прямолінійним рухом, причому удар по м'ячу здійснюється однаковим способом, в одній і тій же точці. При складній подачі гравець старається вдарити в різних точках, по-різному поставленою ракеткою. З вигляду подача є завжди однаковою, а щодо обертання й швидкості різною. Крім цього, гравці можуть виконувати обманні рухи після здійснення удару під час подачі.
Про цей вид спорту в народі кажуть так: «Грають ногами, б'ють руками, а виграють головою». Чіткий аналіз виконаного удару, швидке прийняття правильного рішення щодо наступного завдання, поставленого суперником, миттєва координація тіла дозволять отримувати радість від перемог.
