"НАСТІЛЬНИЙ ТЕНІС". Ч 4. Тактична підготовка
5. ТАКТИЧНА ПІДГОТОВКА
Сучасний етап розвитку настільного тенісу характеризується зростанням темпу гри, його активним наступальним характером. Застосовується тактика активного нападу та контрнападу, котра поєднується з короткочасним активним захистом – допоміжним засобом для досягнення перемоги. Гравці високого класу володіють великим арсеналом технічних прийомів, які варіативно й активно використовують залежно від виникнення ігрової ситуації. Розігруючи м'ячі, тенісисти намагаються якомога більше використовувати роботу ніг, корпусу і руки з ракеткою для того, щоб надати м'ячу різноманітні потужні обертання. Відбувається боротьба за ініціативу в грі. Потужність і гострота атакуючих техніко-тактичних дій надають грі у настільний теніс динамічний, напружений характер, а введення у 2002 році правила гри до 11 очок і зміна чергування подач (кожен спортсмен подає по дві подачі) зробила гру більш короткою та динамічною [9].
Тактична дія – це сукупність рухів чи визначений спосіб вирішення конкретного тактичного завдання, яке гравець використовує в процесі змагальної діяльності. Такі дії можуть бути: атакуючими, контратакуючими, підготовчими і захисними.
Тактична комбінація – це закінчена послідовність декількох техніко-тактичних дій, що використовується з визначеною метою у конкретних ігрових ситуаціях.
Тактику гри розрізняють за засобами ведення гри. У наш час є гравці, котрі використовують пріоритетно удари з верхнім обертанням: накат, удар; із сильним верхнім обертанням – топ-спін; без обертання: підставка, поштовх; з нижнім обертанням: підрізка, зрізка.
Тактичне спрямування гравців може бути: атакуючим, контратакуючим, підготовчим (допоміжним) і захисним. Будь-який із технічних прийомів можна використовувати як підготовчий, а потім завершальний. Тому тактичне спрямування слід розглядати у кожній окремій ігровій ситуації.
Тактику ведення матчу розподіляють за формою організації атакуючих дій і захисних. Бувають гравці, котрим властивий швидкий розіграш очка, поступовий розіграш та довгий розіграш очка. В більшості випадків це залежить від міцності психіки спортсмена.
Крізь призму формування тактичних дій гравців поділяють на односторонніх та двохсторонніх. Перші стараються однією із сторін розігрувати очки з усієї площини столу, другі повноцінно використовують форхенд та бекхенд удари, залежно від точки падіння м'яча на їхній половині стола. Пріоритетність гри однією стороною залежить також від способу хватки, що описувалось в одному з попередніх розділів.
Використання різноманітних шляхів вирішення задач групують спортсменів до категорій: нападників, захисників та універсальних. Кількість гравців, котрих за тактичною схемою зараховують до першої категорії, з кожним роком збільшується. Їхнє завдання – заволодіти ініціативою протягом усієї зустрічі та за найменшої можливості атакувати і контратакувати. Захисники, зазвичай, чекають помилки суперника. Аналіз їхньої змагальної діяльності виділяє атакуючі дії як неочікувані чи «надзручні» для виграшу очка. Універсальні гравці поєднують захист, напад та контрнапад. Тенісисти такої категорії ефективно поєднують у грі віртуозну техніку володіння м'ячем і достатньо високу активність техніко-тактичних дій.
Настільний теніс – вид спорту, де правильний вибір тактичних варіантів гри має велике значення. Для проведення ефективних тактичних комбінацій тенісисту потрібно вміти розпізнати за підготовчими рухами суперника його наступні наміри, прийняти оптимальне рішення і нав'язати свою незручну манеру гри.
Сучасний напрямок розвитку тактики настільного тенісу – це атака і контратака, що базуються на вміннях гравця підготуватись до проведення атакуючого технічного прийому раніше, ніж це може зробити суперник, тобто тактика гри основана на захопленні та перехопленні ініціативи.
Тактику гри диференціюють за тактикою подач, прийому подач і розіграшу очка.
Тактика подачі – один із найважливіших розділів тактики гри. Гравець, що подає, має можливість чітко й обдумано виконати рухову дію без впливу на це суперника. Подача – технічний прийом, з якого починається тактична атака. Це перший удар по слабкому місцю суперника, перший крок до виграшу очка.
Найнадійнішою вважається коротка подача, у відповідь на яку суперникові складно здійснити сильний удар чи топ-спін. Якщо суперник повертає короткий мяч, то це не дає можливості почати атаку. В таких випадках доводиться чекати випадкового м’яча, зручного для захоплення ініціативи, і роль подачі зводиться майже до нуля.
Більш тактично складними подачами є середні щодо дистанції польоту м’яча та довгі зі складним, змішаним обертанням м’яча з обманними рухами. Проте такі подачі використовують, чергуючи з короткими, як пасаж для рішучих дій суперника.
У тих матчах, коли зустрічаються тактично підготовлені гравці, перемога завдяки подачам не буде помітною. Раціональне використання подачі може протистояти нападові суперника і водночас сприяти створенню зручної ситуації для власних відповідних дій щодо наступного м’яча.
Тактика прийому подачі полягає у проведенні атакуючих дій або у вибиванні суперника зі зручної позиції. Тому довгі подачі слід приймати активними технічними прийомами, а короткі – легкими зрізками чи короткими накатами.
Гравці високого класу володіють декількома тактичними варіантами і можуть застосовувати їх під час гри для досягнення перемоги.
Тактичний варіант – це серія логічно пов'язаних між собою ігрових ходів, направлених на вирішення стратегічно-тактичного завдання в розіграші одного або декількох очок чи навіть цілої партії.
У настільному тенісі передбачено такі тактичні варіанти розіграшу м'яча.
«Зміну ігрового ритму» використовують для того, щоб вибити суперника зі зручного для нього ритму гри і не дати пристосуватись до нового ритму, змінюючи постійно швидкість відбивання м'яча. Використовуючи такий тактичний варіант ведення гри, слід посилати суперникові то швидкі, то повільні м'ячі. Це призведе до помилок суперника і зриву ритмічної структури техніки його гри.
«Тривалий розіграш очка» використовують досвідчені гравці проти тих, які нестримно прагнуть грати активно, поспішаючи почати атаку.
«Перехоплення ініціативи» (контратака) передбачає активне ведення гри і бажання оволодіти ініціативою під час розіграшу очка будь-якими технічними прийомами. Необхідно бути готовим до атак суперника і на його атакуючі дії відповідати неочікуваними контратакуючими – так, щоб той не встиг підготуватись до удару у відповідь.
«Заплутування ігрових дій» використовують для виграшу очка, постійно змінюючи обертання м'яча. Посилаючи м'ячі суперникові з різними обертаннями, останньому доводиться вирішувати, як правильно здійснити кожен удар. Цей тактичний варіант спрацьовує проти гравців, що погано розуміють обертання м'яча.
«Нелогічну гру» можна застосовувати проти гравців будь-якого рівня. Використовуючи обманні рухові дії, спортсмен вичікує помилку суперника. В практиці це помітно тоді, коли гравець всіма підготовчими діями показує, що гратиме по діагоналі, а в останній момент, взаємодіючи ракеткою з м'ячем, направляє його по прямій. Замах для сильного удару, а здійснюється легкий удар, що ледве перелітає через сітку. Всі удари такого роду вимагають чудового володіння технікою і хорошого відчуття м'яча.
«Зменшення уваги суперника з наступними неочікуваними швидкими руховими діями» практикується проти гравців захисного або універсального стилів. Одноманітно і довго гравець перебиває м'яч на сторону суперника будь-якими найбільш зручними для себе технічними прийомами, стараючись приспати пильність суперника, а потім неочікуваним прицільним ударом чи топ-спіном поставити його у незручну ситуацію.
«Безкомпромісна гра» є результативною із суперниками високого класу. Використовуючи цей тактичний варіант, гравець старається першим завдати суперникові сильного удару, але при цьому точність і стабільність не повинні знижуватись.
«Постійна зміна напрямку польоту м'яча» дозволяє поставити суперника у незручне становище. Постійне спрямовання м'яча в різні кути чи діаметрально протилежні частини столу змусить суперника виснажитись і неточно переміщатись у сторону польоту м'яча. В результаті така гра для одного із гравців буде зручною із великою кількістю помилок суперника.
«Затискання» використовується в тих випадках, коли суперник погано володіє одним із технічних елементів. Наприклад, слабкий удар з бекхенду. Гравець направляє всі м'ячі в ліву половину столу, що змушує помилятись суперника чи використовувати інший технічний прийом, який не такий небезпечний.
«Програмування дій» використовують тоді, коли зводять гру до ситуацій, в яких можна використати наперед напрацьовані комбінації. Використання такого варіанту тактики є найбільш ефективним та видовищним.
Тактику ведення матчу підбирають залежно від того, з ким наступна гра. До початку гри тенісист повинен мати чітку уяву про ігрові та психологічні особливості свого суперника.
До схеми спостереження слід внести такі дані про суперника: улюблені та неулюблені удари, зручний та незручний темп, швидкість реагування, ігрову витривалість, особливості його подач і прийому різних за стилем подач суперника, володіння своїми емоціями, отже, пристосуватись до манери гри суперника і нав'язати власну манеру гри.
Під час складання тактичного плану гри треба врахувати фізичну готовність суперника: силу удару, швидкість переміщень, ігрову витривалість. Не менш важливою є правильна оцінка його психологічної готовності. Слід розглянути налаштування на цю зустріч чи на змагання загалом.
У наш час грі притаманні високий темп, інтенсифікація ігрових дій, різноманітність тактичних варіантів. На кожному новому етапі розвитку настільного тенісу його тактика вимагає і передбачає нові засоби, способи та форми ведення гри.
